
Григорій Мамка, народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, д.ю.н.
Україна вже майже рік живе в умовах повномасштабної війни, де росія своїми терористичними діями та геноцидною політикою щодо українського народу підступно завдає ракетних ударів. Мішенню терористичної держави стають житлові будинки, соціальна та критична інфраструктура всієї території України. Цим самим росія діє в порушенні всіх норм Міжнародного гуманітарного права та підтверджує свій статус терористичної країни. Міжнародний кримінальний суд створений для притягнення осіб до персональної відповідальності за міжнародні злочини, незважаючи на їхній статус, займану посаду чи імунітет. Нині всі світові юридичні важелі повинні консолідуватися та стати на захист цивільного населення України, а також притягнути воєнних злочинців до відповідальності та захистити світ від російського тероризму, направленого проти всієї людяності.
Наша держава підписала Римський статут ще 20 січня 2000 року, але так і не ратифікувала його, хоча після угоди про Асоціацію з ЄС у 2014 році саме ратифікація цього документу є одним із прямих міжнародних зобов’язань України. Водночас Римський статут передбачає, що й без ратифікації держава може визнати юрисдикцію суду в певних справах, подавши про це належну заяву. Наша держава визнала юрисдикцію МКС з двох питань заявами Міністерства закордонних справ, поданими 17 квітня 2014 року щодо справ Майдану і 8 вересня 2015 року щодо злочинів проти людяності і воєнних злочинів, вчинених на її території. Спершу, перешкодою ратифікації РС в Україні був висновок Конституційного суду України від 11 липня 2001 року про те, що положення РС, відповідно до яких МКС «доповнює національні органи кримінальної юстиції», не узгоджувалися з Конституцією України, яка не передбачає можливості «доповнення судової системи України». Проте, принцип комплементарності передбачає, що МКС уповноважений розглядати справи лише у випадках, коли національна система правосуддя не спроможна або не бажає розслідувати міжнародні злочини, що підпадають під юрисдикцію МКС. А належний розгляд справи на національному рівні унеможливлює її розгляд МКС, така справа стає неприйнятною до розгляду МКС за статтею 17 Римського статуту. Цю, так звану, конституційну перешкоду для ратифікації РС усунули у 2019 році зі змінами до статті 124 Конституції, яка в новій редакції передбачає, що «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах, визначених Римським статутом Міжнародного кримінального суду». На противагу цьому, за словами представників Мін’юсту України — ратифікація нашою державою Римського статуту «практично нічого для нас не змінить з точки зору юрисдикції», тому відтермінування ратифікації цього документу не є критичним. Крім того, представники Офісу Президента говорять про те, що саме через ймовірну загрозу для українських військових ратифікація Римського статуту Україною наразі не на часі. Бо згідно з Римським статутом, спеціальні компетентні органи іноземних країн отримають купу заяв країни-агресора про начебто злочини, які вчиняються нашими військовими. І той самий Міжнародний кримінальний суд зобов’язаний буде давати оцінку цим подіям. Але, розширення юрисдикції не буде з тієї причини, що МКС вже має таку юрисдикцію від 2014 року, на підставі визнання Україною юрисдикції МКС у спеціальному порядку. Однак Україна — що зараз, що після ратифікації РС — має змогу унеможливити розслідування справ у МКС.
Україною, починаючи з 2014 року було прийнято певні законодавчі кроки. Безпосередньо, у лютому 2014 року, ВРУ було прийнято Заяву № 790-VII. Згідно до цієї Заяви, було визнано юрисдикцію Суду за ст. 7 Статуту, а саме злочинів проти людяності, під час мирних акцій протестів у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року. Через рік, у лютому 2015 року Верховною Радою було прийнято Постанову № 145-VIII, відповідно до якої було затверджено цю Заяву, що визнала юрисдикцію Суду за статтями 7,про яку я згадував вище, а також стаття 8, що стосується воєнних злочинів, Статуту щодо скоєння злочинів саме вищими посадовими особами росії та керівниками терористичних організацій, так званих, «днр» та «лнр» починаючи з 20 лютого 2014 року і без кінцевої дати.
Окружний суд Гааги у листопаді 2022 році визнав, що росія контролювала так звану «днр» з 2014 року. Зокрема, про це йшлося у справі щодо збиття малайзійського рейсу MH17. Окремо суд наголосив, що самопроголошена влада у Донецьку отримувала політичні та військові вказівки з москви, що підтверджують докази зібрані Спільною слідчою групою, включаючи перехоплення телефонних розмов.
Нині МКС проводить розслідування злочинів, скоєних в Україні росією з 2 березня 2022 року. З початком повномасштабної війни для врегулювання питання взаємодії із МКС та забезпечення роботи їх представників в Україні Верховна Рада 3 травня 2022 року прийняла Закон «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо співробітництва з Міжнародним кримінальним судом». Він забезпечує проведення Офісом прокурора Міжнародного кримінального суду розслідування воєнних та інших міжнародних злочинів в Україні, передбачаючи можливість проведення безпосередньо ними процесуальних та слідчих дій. Розслідування та збір доказів злочинів рф на території нашої держави розпочалося Офісом прокурора МКС у березні цього року, після звернення 43 країн-учасниць Римського статуту на фоні повномасштабного вторгнення рф.
Вперше в історії Міжнародного кримінального суду він став учасником Спільної слідчої групи на платформі Євроюсту, до якої увійшли Україна, Литва, Польща, Латвія, Естонія та Словаччина. Прокурор МКС Карім Хан неодноразово приїжджав до України та особисто оглядав місця вчинення воєнних злочинів росією. У травні 2022 року в Україну прибула команда з 42 слідчих (судових експертів та допоміжного персоналу) з метою розслідування злочинів, що підпадають під юрисдикцію даного органу.
В результаті збройної агресії рф проти України збройними формуваннями російської федерації були вчинені й інші злочини, які зокрема включають масові воєнні злочини (вбивства, катування, зґвалтування) на території України з метою знищення українського народу. А також, знищення українських культурних пам’яток (музеїв, історичних пам’яток, культових споруд, книг українською мовою, заборону використання української мови та запровадження освіти російською мовою з російським ідеологічним спрямуванням на підконтрольних окупантам територіях). Отже, ратифікація Римського Статуту, безпосередньо впливає на діяльність Міжнародного кримінального суду в Україні. Це дало б можливість сформувати бюджет на розслідування,делегувати в Міжнародний кримінальний суд суддю, який мав би серйозні процесуальні впливи на хід і швидкість розгляду певних справ. І відповідно у нас би з’явились дуже багато інструментів впливу на Міжнародний кримінальний суд. В контексті цього, Спеціальний міжнародний трибунал щодо злочину агресії рф стане важливою складовою інституційної бази, що забезпечуватиме правосуддя в Україні. Більше того, існування Спеціального трибуналу полягає в тому, щоб заповнити наявну прогалину в застосування міжнародного кримінального права в ситуації з Україною, що виникла внаслідок обмеженої юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо злочину агресії.
Наразі Україна та ЄС вже працюють у напрямках підтримки Офісу Генерального прокурора України, у зборі доказів, у тренуваннях для слідчих. Це реалізується через європейські представництва, а саме Дорадчу місію ЄС в Україні , Євроюст та Дорадчу групу із особливо тяжких злочинів. Крім цього, мова йде про підтримку Міжнародного кримінального суду та його центральної ролі у розслідуванні воєнних злочинів та злочинів проти людства. А також, забезпечення відповідальності росії за скоєні злочин. Зокрема, це стосується заклику Президента України щодо встановлення Спеціального трибуналу зі злочину агресії.
Отже, наша держава повинна зробити всі законодавчі кроки аби притягнути росіян за злочини проти людяності, відповідальність за які наразі не передбачена в українському кримінальному законодавстві. Тому ті злочини, які дозволятимуть довести Офісу прокурора МКС систематичність і масштабність порушень російськими військами міжнародного гуманітарного права, стануть предметом його розгляду і що найголовніше вироків. Тому, визнаючи юрисдикцію МКС у спецпорядку, як зараз, Україна має лише виконувати приписи цього органу. Ставши повноцінною його учасницею, Україна зможе впливати на роботу МКС. З цією метою, аби здолати російську геноцидну політику, повинен бути створений єдиний правовий фронт, де наша держава матиме рівноцінні права та повноваження. Вкрай важливо привести до ладу внутрішнє законодавство (зокрема Кримінальний кодекс) у відповідність до норм Статуту. На це спрямований законопроєкт №2689 від 27.12.2019 року, який було прийнято 20.05.2021 року. Однак станом на грудень 2022 він ще не підписаний Президентом, а отже не набув чинності. Більше того, для відновлення справедливості нашій державі важлива співпраця з правозахисними спільнотами, а також з міжнародними партнерами. Але необхідно розуміти, що Міжнародні суди мають багато недоліків, головна з яких — тривалість. Це передбачає те, що процеси можуть розтягнутися на багато років. Інший аспект – компенсаційний механізм, який забезпечить відшкодування всіх збитків за рахунок активів агресора, коштом рф для всіх, хто постраждав від цієї війни. Питання фінансової відповідальності рф за руйнування України потребує вирішення. На цей час країни-члени заморозили близько 19 мільярдів євро активів, що належать російським олігархам та іншим прихильникам путіна. Близько 300 мільярдів євро резервів російського центробанку були заблоковані. Хоча слова «заморожені» та «заблоковані» не означають «конфісковані». Тому це питання потребує доопрацювання та кардинальних рішень.
До того ж, мають бути притягнуті до відповідальності всі російські вбивці, усі, хто організовує і реалізує терор. Бо відповідальність за воєнні злочини індивідуальна. Їх вчиняють конкретні люди. Насамперед відповідальність лежить на тих, хто віддає злочинні накази: головнокомандувач і командири несуть більшу відповідальність, ніж виконавці.