25 лютого виповнюється 150 років із дня народження української поетеси, письменниці та перекладачки Лесі Українки. Ми пам’ятаємо не лише її влучне слово, а й неймовірну харизму, яка проявлялася у характері та стилі. З нагоди свята пропонуємо пригадати, якою була мода в епоху поетки та як одягалася наша Леся.
Леся Українка. На звороті світлини є дарчий напис рукою Лесі Українки: «Квітці Маргарітці від сестри Лесі 18 6/ІУ 90 р. Колодяжне». (фото зроблене раніше)
Лариса Петрівна Косач (справжнє ім’я Лесі Українки) народилася у 70-х роках 19-го століття. Її юність та зрілість припали на злам століття, коли у моді були консервативність, строгість та манірність. Обов’язковим елементом гардероба все ж залишався корсет. Він був надзвичайно незручним, особливо коли доводилося їсти, сидіти чи підійматися сходами. Але без корсету тоді було не обійтися – їх шили навіть для немовлят, які тільки вчилися ходити. Тонка талія для жінок того покоління була понад усі страждання. Втрачав актуальність кринолін – каркас, який тримав спідницю і робив її широкою у зоні стегон. На зміну прийшли сорочки та довгі спідниці, які прикрашали намистом, брошками та капелюшками.
Леся>
Оксана>
Ольга>
Олена>
Ольга>
Леся>
Ольга>
Ольга> var swiper = new Swiper(‘#swiper-container-196’, { pagination: { el: ‘.swiper-pagination’, dynamicBullets: true, }, navigation: { nextEl: ‘.swiper-button-next’, prevEl: ‘.swiper-button-prev’, }, });
Зауважимо, що законодавцем моди того часу був французький модельєр-реформатор Поль Пуаре. Пізніше, у 1908 році, йому навіть вдалося здійснити революцію у модній сфері – позбутися корсету. Цю заслугу часто хибно приписують легендарній Коко Шанель. Вони з Полем були знайомі, але не співпрацювали і відчували взаємну антипатію.
На щастя, до наших днів збереглося чимало фотографій родини Косачів, їхніх рідних та друзів. Аналізуючи стиль Лесі Українки на них, бачимо, що найчастіше вона носила традиційне європейське вбрання. Що стосується українського народного одягу, його не носили у повсякденні. Містяни одягали його на свята чи у театри, щоб виразити свою любов до Батьківщини. Те ж стосувалося і родини Косачів.
Леся>
Леся>
Леся> var swiper = new Swiper(‘#swiper-container-197’, { pagination: { el: ‘.swiper-pagination’, dynamicBullets: true, }, navigation: { nextEl: ‘.swiper-button-next’, prevEl: ‘.swiper-button-prev’, }, });
Щоправда, поетеса добре зналася на народному вбранні, зокрема волинському. Пригадаймо її «Лісову пісню», де знайдеться чимало цікавих деталей про зовнішній вигляд й одяг героїв. Леся писала глибоко і вдумливо, тож як відповідальний етнограф аналізувала вбрання того часу. Вона також співпрацювала з іншими етнографами: Франком, Грабовським, Коцюбинським та іншими. До речі, багато її етнографічних матеріалів було надруковано в журналах. А у 1908 році за підтримки подружжя Лесі Українки та Климента Квітки була здійснена експедиція Філарета Колесси на Наддніпрянську Україну. Її ціллю було збереження традиційного кобзарського та лірницького репертуару.
Леся Українка, Михайло Косач та Маргарита Комарова з вишитим рушником на могилу Тараса Шевченка. 1889 р.
На світлинах родини Косачів також можна помітити, що вони любили фотографуватися, вбравшись у традиційні українські костюми. У ті часи фотографія була наймоднішою аристократичною розвагою, бо тільки входила в життя як технологія. В інтелігенції існувала традиція фотографуватися в українському вбранні, щоб популяризувати його. У ті часи між європейським костюмом і народним одягом була велика прірва. Щоб її подолати, потрібен був час і свідомість, тому українська інтелігенція та прогресивне студентство намагалося зробити так, щоб традиційне українське вбрання було модним і для аристократів, і для простого люду. У місті вони виділялися з натовпу, і їхній одяг «говорив» про важливе.
Оксана>
Михайло>
Ізидора>
Сергій>
Леся> var swiper = new Swiper(‘#swiper-container-198’, { pagination: { el: ‘.swiper-pagination’, dynamicBullets: true, }, navigation: { nextEl: ‘.swiper-button-next’, prevEl: ‘.swiper-button-prev’, }, });
Леся Українка завжди популяризувала українське. Таку жагу до всього традиційного їй привила ще у дитинстві мама, Олена Пчілка. До слова, Олена була першою серед дослідників українського мистецтва, хто збирав узори народних вишивок, тканин і писанок. Відповідно, Леся теж почала цікавитися узорами і збирати їх. Наприклад, у 1890 році, коли вона поїхала до Криму, то зацікавилася вишитими рушниками, тканими килимами і місцевим побутом. Поетесу настільки зацікавив стиль кримчан, що вона описала його у своєму творі «Татарочка». У Криму Леся зберігала орнамент за орнаментом. Так, склалася ціла колекція узорів, яку мисткиня мріяла зробити надбанням української культури.
Леся Українка, як і її мама та сестри, вміла вишивати й інколи шила одяг самостійно. Та у більшості випадків дівчата у її сім’ї шили одяг на замовлення або купували у Європі, де вже були перші крамниці (хоча це було дуже дорого у ті часи). Вони бачили, як одягаються у Парижі, знали про всі модні віяння і намагалися відповідати моді. Наприклад, Олена Пчілка неодноразово презентувала українські вишивки на паризьких виставках. Для таких подій вона інколи вбиралася у традиційне українське вбрання і комбінувала його із європейським модним одягом. На фотографіях Лесі України у дорослому віці бачимо її в елегантних капелюшках, шаликах і бантах — усе, як вимагала мода того часу.
Леся>
Михайло> var swiper = new Swiper(‘#swiper-container-199’, { pagination: { el: ‘.swiper-pagination’, dynamicBullets: true, }, navigation: { nextEl: ‘.swiper-button-next’, prevEl: ‘.swiper-button-prev’, }, });
Важливим є і той факт, що Леся Українка, як і багато інших жінок її покоління, найбільше любила носити сорочку і спідницю замість сукні. Ці елементи гардероба були символічними. Тоді лише зароджувалися перші намагання жіноцтва влитися у чоловічий простір. До цього мати право виражати свою думку і висвітлювати її через імідж було надано лише чоловікам. Оскільки жінки почали претендувати на новий статус у суспільстві, їм потрібно було бути активними й мобільними не тільки духовно, а й фізично. Саме тому на зміну незручним сукням приходили сорочки і довгі спідниці, які остаточно закріпилися у другій половині 19 століття. Леся Українка не лише зналася на моді, а й була двигуном феміністичних трендів. Поетеса формувала нову культуру ставлення до жінки, і мода, у певному сенсі, допомагала їй у цьому.
Учасники урочистостей з нагоди відкриття пам’ятника І. Котляревському в Полтаві.
Зліва направо сидять: Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Гнат Хоткевич, Володимир Самійленко; за ними: Василь Стефаник, Олена Пчілка, Михайло Старицький. Полтава, 1903 р.
1-й ряд (зліва направо): Леся Українка, Світозар Драгоманов (син Михайла Драгоманова), Ольга Косач-Кривинюк, Олександра Шимановська (сестра Петра Косача), Марія Карташевська (кума Ольги та Петра Косачів) і собака Кудля; 2-й ряд: Михайло Кривинюк (чоловік Ольги Косач), Климент Квітка (чоловік Лесі Українки), Ізидора Косач, Олена Пчілка. Зелений Гай, 1906 р.
Зліва направо сидять: Петро Косач (батько Лесі Українки) і Антоніна Трегубова (рідна сестра дружини І. Франка Ольги); за ними стоять: Катерина Трегубова, Леся Українка, Олена Пчілка, Ольга Косач-Кривинюк із сином Михайликом, Єлисей Трегубов (друг Петра Косача). Зелений Гай, 1906 р.
1-й ряд (зліва направо): Максим Мережинський (друг родини), Михайло Кривинюк, Петро Карташевський (хрещеник Олени Пчілки), Єлисей Трегубов (друг Петра Косача), Климент Квітка (чоловік Лесі Українки).
2-й ряд: Леонід Жебуньов (знайомий Косачів), Антоніна Трегубова (дружина Є. Трегубова), Ольга Косач-Кривинюк, Олена Пчілка, Катерина Трегубова, Леся Українка. Зелений Гай, 1906 р.
Драгоманови й Косачі у 1890-х рр.
1-й ряд (зліва направо): Лідія Драгоманова (дочка М. П. Драгоманова), дружина Олександра Драгоманова О. Драгоманова з донькою Оксаною, Олена Пчілка.
2-й ряд (зліва направо): Світозар Драгоманов (син М. П. Драгоманова), Оксана та Ізидора Косач (сестри Лесі Українки), Аріадна Драгоманова (донька М. П. Драгоманова).
Більше про життя та стиль Лесі можна буде дізнатися під час мистецького проєкту «Леся Українка: 150 імен» в Українському домі з 25 лютого по 8 березня. Детальна інформація про всі події буде з`являтися на офіційному сайті: 150imenlesi.org.
